/Files/photogallery/дитячы страхи.jpg Дитячі страхи – звідки вони беруться

У середовищі лікарів, психологів і психотерапевтів існує думка, що свій перший страх дитина відчуває ще в процесі свого народження: проходячи родовими стезями дитина зазнає позамежну страх і панічний жах. Можливо, це і не так; але, з перших годин життя, немовля вже лякається різних звуків, потім незнайомих інтер’єрів, а трохи пізніше і малознайомих людей.

Малюк, тільки з’явившись на світ, вже дуже гостро відчуває свою відособленість від незнайомого навколишнього світу.

Дорослішаючи, маленький чоловічок розширює коло своїх знань; проявився інтерес до вивчення зовнішнього світу розвиває фантазію малюка і чим більше розсунути горизонти постигаемого їм світу, тим сильніше він насторожено передчуває його зловмисну підступність. «Страх - це хворобливе відчуття своєї винятковості», - помітить одного разу К. Чуковський.

Дитячі страхи

Для виявлення дитячих страхів у психології застосовують кілька найбільш часто використовуваних діагностичних методів. Але не менш важливо вміти розпізнавати їх види, щоб легше підібрати потрібні методики для їх усунення.

Вікові дитячі страхи

Цій категорії страху піддаються всі діти. Особливо явно їх переживають особистості витончено чутливі й емоційні, у цьому виявляються їх особливості психічного та особистісного становлення. Основні типові страхи дитини нескладно розподілити за основними віковими періодами.

Перші шість місяців:

несподіваний звук, шум, гучна мова;

різкі рухи оточуючих людей;

загроза падіння, погане утримання.

Від семи місяців до одного року:

гучний шум, звуки побутової техніки;

незнайомі люди;

переодягання та купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті);

зміна звичного оточення (інший інтер’єр квартири, поліклініка);

висота і загроза падіння;

непередбачені обставини.

Від одного року до трьох років:

гучний шум, звуки побутової техніки;

розставання з близькими;

незнайомі однолітки, незнайомі люди;

купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес вкладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження);

травми і падіння;

туалет (унітаз і процес спуску води);

перестановка меблів;

різка зміна погоди (особливо гроза).

Від трьох до шести років:

гучний шум, звуки побутової техніки;

смерть (близьких людей, тварин);

нічні кошмари;

вогонь або пожежа;

хвороба і лікарні;

різка зміна погоди (особливо гроза).

Від шести до семи років:

гучний шум, звуки побутової техніки;

казкові та інші створення «потойбічної реальності (Баба-Яга, привиди, зомбі й інша «нечисть»);

травми, порізи;

втрата батьків;

темрява і самотність перед сном (кошмари і бачення);

перехід до школи;

фізичне покарання батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.

Невротичні дитячі страхи

Невротичні страхи зароджуються в слідстві:

тривалих, неулаженных переживань; сильних психічних потрясінь на тлі нездорового нервового перенапруження (страх темряви та самотності);

незадовільною самовпевненості і заниженої самооцінки, відсутністю навичок психологічної самозахисту

крайня емоційна насиченість переживань;

тривале проходження і стабільність;

негативний вплив на становлення особистості та характеру;

ухилення від зустрічі з об’єктом страху;

неприйняття нового і невідомого;

утруднене позбавлення від страху;

патологічні вчинки, демонстрації (нерідко, наприклад, виявляються дивні і шокуючі ритуали).

Ситуативні та особистісні дитячі страхи

Ситуативний страх з’являється у вкрай нетиповою, шокуючою ситуації (як при нападі собак). Іноді він проявляється як наслідок нервового «інфікування» панікою в місцях масового зібрання людей, сумних очікувань в колективі, пригніченої горем сім’ї; або вражає людину, що став жертвою життєвих пригод.

Особистісний страх викликається як правило появою у несподіваній обстановці, при маловідомих обставин і обумовлюється виключно характером людини (низькою самооцінкою, недовірливістю).

«Вроджені» і «придбані» дитячі страхи

Дитячі страхи умовно можливо поділити ще на два підтипи: «вроджені» і «придбані»:

«Вроджені» страхи характерні певній віковій фазі розвитку дитини.

З трьох річного віку в малюка несамовито розвивається фантазія, уяву, образне мислення; але він ще надзвичайно наївний, довірливий і пояснюємо. І коли дитина пережив якусь страшну життєву ситуацію без явно видимої шкоди для себе, страхи можуть проявитися через значний проміжок часу на кілька днів і навіть тижнів.

Шести – семирічним дітям стає зрозумілим сенс смерті, вони починають реально побоюватися за своє життя і навіть не дуже страшні природні катаклізми (гроза, грім, ураган) викликають у них переляк.

«Придбані» страхи проявляються у дитини з наступних причин:

мало місце якесь реальне подія (малюк боїться собак, оскільки його вкусили);

відбулася «нехороша» зустріч з якимись особами;

було допущено «залякування» у процесі виховання уваги навіяний страх;

мали місце сімейні конфлікти (малюк боїться природи, тварин, хвороб, смерті; йому часто сняться кошмари);

мало місце «залякування» з несподіваного джерела: ЗМІ, ТБ – програма, необережно прочитана казка.

Дитячі страхи: де закінчується норма і починається патологія?

Сучасні психологи виділяє 29 типів страху (за А. В. Захарову), які переживають діти з моменту народження і до 16-18 – річного віку. Особливу увагу при цьому приділено «переломним» віком: 3-4 роки (у хлопчиків кількість страхів знижується, у дівчаток посилюється), 6-7 років (до страхів самотності, смерті додаються «соціальні»: смерть близьких) і 11-12 років (до 16-18 років страхи поступово відступають).

Дитячі страхи зазвичай поділяють на три види: нав’язливі, маячні і надцінні:

До нав’язливих страхів зараховують численні «фобії»: гипсофобия (боязнь висоти), агорафобія (страх відкритого простору). Ці страхи виникають у дитини виключно у визначених випадках.

До маревних страхам відносять страхи, джерело яких не вдається виявити (боязнь фрукта, взуття, якихось певних речей). Ці страхи свідчать про серйозні проблеми психіки дитини. Тут вже терміново потрібна лікарська допомога.

Надцінні страхи - «ідеї фікс» (страх «виклику» на уроці, заїкання; боязнь «нечисті» та інших «страшилок»; жах при візиті до лікаря). Саме з цією категорією страхів (90 % всіх випадків звернень) і працюють в основному психологи.

Дитячі страхи та корекція

Для корекції страхів у дітей дошкільного віку найбільш результативними вважаються програми:

арт-терапії;

читання дитячої літератури, перегляд дитячих телепрограм і фільмів;

ароматерапія;

природотерапия;

Арт-терапія покликана через розвиток художнього світобачення (малювання, аплікації, ігри в пісочниці, захоплення музикою) привести несвідоме у взаємодію з свідомістю і тим відновити єдність почуттів, емоцій і відчуттів малюка.

Корекція казкою, переглядом дитячих телепрограм і фільмів допомагає дітям зрозуміти різноманітність і складність життя; дитина поступово розуміє, що в світі є несправедливість, обман, біль, жорстокість, але є і любов, дружба, вірність і немає приводу для зневіри. Метод корисний і тим, що у батьків з’являється можливість аналізу, побаченого і прочитаного, але нехай малюк сам робить висновки.

Ароматерапія – модна і дієва методика. Рослинні ефірні масла впливають на біохіміку організму дитини. Забути про нічні страхи допоможе: Мирра з Петит грейн; від збудження, примхливості і злоби – Іланг-іланг з Валеріаною. Ароматів на сьогоднішній день безліч, але підбирати і користуватися ними треба обережно.

Природотерапия привчає малюка до уважного і глибокого розуміння природи: спів пташок, запах квітів, плескіт води дуже важливі для морального здоров’я малюка. У дорослих з’являється привід довірчого міркування про побачене – так дитина буде вчитися спостерігати, оцінювати і ділитися думкою.

Сприймайте страхи дитини природно. Якщо вони не сильні і не периодичны, просто «перемикайте» дитини на цікаве заняття. Головне, щоб малюк відчув впевненість, підтримку, розуміння й батьківську любов.

Поради батькам щодо подолання страхів

Подолання страхів у малюка - довгий і нелегкий процес, що вимагає від батьків теплого участі і знання суті того, що відбувається. Має не просто «наглядати» за дитиною, а буквально жити з нею одним життям, проникаючи в його потаємний світ; і одночасно з цим, з «холодною головою», прораховувати – не проявляється при цьому безмежна опіка, або, навпаки, підвищена вимогливість.

Дитина не винен у тому, що боїться. Для нього така реакція на новий непізнаний світ природна; але ця реакція свідчить і про певне недовіру малюка до батьків. Це завжди потрібно враховувати і допомагати дитині знаходити оптимальні варіанти для вибудовування довірчих взаємин.

Не намагайтеся захистити дитину від усіх життєвих перешкод - у підсумку він втратить зв’язок з цим світом, втратить самостійність і здатність до адаптації. Але не сприймайте страхи як дитячу слабкість і боягузтво – дитина замкнеться в собі, переляк сховається в підсвідомості і надалі виявитися в ситуації стресу.

Дитячі страхи в юності вимагають не менш пильного батьківського спостереження. Тоді можливо в свій час не допустити гіпертрофованих страхів дитини при переході в підлітковий вік і, навпаки, сприяти розширенню його потенціалу. Батьки повинні усвідомлювати: страх можна перемогти до кінця - боязнь є доля людини, його особистісний тягар. «Якщо хочеш нічого не боятися, пам’ятай, що боятися можна всього», - попереджає Сенека. І лише майстерна корекція страху у дітей, що враховує першопричину переляку, може допомогти дитині в майбутньому правильно перерозподілити свої душевні ресурси так, щоб прийдешні страхи ставали б стимулом до внутрішнього саморозвитку, а не провокували неждані фобії.

У кожної дитини є свої страхи, які можуть з’явитися з різних причин. Діти часто плутають страх з відразою, помилково називаючи відразу страхом. Страхи можуть як з’явитися так і зникнути. Діти чутливі, щирі натури, вони не мають злості, заздрості, доброти, співчутливості при народженні.. Діти як глина, що зліпиш то і вийде, тому ліпіть майстерно та акуратно і ставтеся до них з більшим розумінням, адже в такому віці формується свідомість майбутньої людини, яка певною мірою залежіть і від вашого виховання.

Кiлькiсть переглядiв: 2082