Про любовь батьків до дітей
Автор: Ігор Леньо
Зазвичай, батьки виражають свою любов до дітей даруванням матеріальних речей, однак цього недостатньо. Батьки покликані дарувати себе дітям. Усе, що роблять батьки впродовж дня задля спілкування і взаємодії з дітьми, – це насправді забезпечує потребу дитини у щирій, безумовній любові. Діти, у свою чергу, відчитують у поведінці дорослих наступні послання: «ми піклуємось про тебе», «ми приймаємо тебе таким/такою, як ти є», «ми знаємо про твої потреби», «ми даруємо тобі нашу любов».
Батьківська любов, в ідеалі, не висуває вимог, тобто є безумовною. Хоча не варто забувати про важливість поваги та вдячності дітей стосовно батьків. Справжня любов ніколи не каже: «Якщо ти змінишся, лише тоді я любитиму тебе». Бо це – не любов, а відкинення.
Сама любов містить у собі потенціал і мотивацію до змін.
Часто помічаємо, що любов як безкорисливий дар себе, свого часу та ресурсів, мотивує іншу особу до свідомого самовдосконалення.
Батьківська любов до дітей має різні способи вираження, а саме:
- Поцілунки, обійми, усмішки;
- Носіння на руках і спині;
- Приготування їжі та забезпечення чистим одягом;
- Спільна діяльність, спільний відпочинок, спільні розваги;
- Спільна сімейна молитва;
- Спільна вечеря і спілкування за нею;
- Спільне читання історій перед сном;
- Забезпечення захисту від небезпеки;
- Слова підбадьорення і схвалення, жести підтримки;
- Догляд за хворою дитиною;
- Зацікавленість успіхами дитини у школі, допомога дитині розвивати свої захоплення;
- Похвала за добру поведінку і нагорода за досягнення;
- Виправлення поганої поведінки;
- Толерантне, вирозуміле ставлення до невдач дитини;
- Допомога у подоланні дитячих страхів;
- Прощення і заохочення прощати інших;
- Терпеливість, доброта, готовність зрозуміти дитину;
- Батьківський нагляд, який ґрунтується на довірі;
- Скеровування дитини у відповідному напрямку без командного керування;
- Дисциплінування без негативних емоцій та претензій;
- Уміння вислухати дитину, щоб зрозуміти;
- Уміння бути добрим прикладом для дитини.
Справжня любов діє, віддає, допомагає, дбає про потреби інших. Батьки, які люблять дитину: не будуть догоджати дитячим капризам і вимогам; не називатимуть помилки дитини добрими вчинками; не даватимуть дитині матеріальні речі, які не відповідають віковим потребам дитини; не робитимуть за дітей ті справи, які вони можуть самостійно зробити; не схвалюватимуть і не толеруватимуть погану поведінку дитини; не захищатимуть дітей від відповідальності за свідомі вчинки. Підсумуємо, що батьківська любов є розважливою, вирозумілою, поміркованою і правдивою.
Зі статті John Miller, The Art of Parenting, Franciscan Herald Press, Chicago.