Про любовь батьків до дітей



/Files/photogallery/любов до дітей.jpg Автор: Ігор Леньо

Зазвичай, батьки виражають свою любов до дітей даруванням матеріальних речей, однак цього недостатньо. Батьки покликані дарувати себе дітям. Усе, що роблять батьки впродовж дня задля спілкування і взаємодії з дітьми, – це насправді забезпечує потребу дитини у щирій, безумовній любові. Діти, у свою чергу, відчитують у поведінці дорослих наступні послання: «ми піклуємось про тебе», «ми приймаємо тебе таким/такою, як ти є», «ми знаємо про твої потреби», «ми даруємо тобі нашу любов».

Батьківська любов, в ідеалі, не висуває вимог, тобто є безумовною. Хоча не варто забувати про важливість поваги та вдячності дітей стосовно батьків. Справжня любов ніколи не каже: «Якщо ти змінишся, лише тоді я любитиму тебе». Бо це – не любов, а відкинення.

Сама любов містить у собі потенціал і мотивацію до змін.

Часто помічаємо, що любов як безкорисливий дар себе, свого часу та ресурсів, мотивує іншу особу до свідомого самовдосконалення.

Батьківська любов до дітей має різні способи вираження, а саме:

  • Поцілунки, обійми, усмішки;
  • Носіння на руках і спині;
  • Приготування їжі та забезпечення чистим одягом;
  • Спільна діяльність, спільний відпочинок, спільні розваги;
  • Спільна сімейна молитва;
  • Спільна вечеря і спілкування за нею;
  • Спільне читання історій перед сном;
  • Забезпечення захисту від небезпеки;
  • Слова підбадьорення і схвалення, жести підтримки;
  • Догляд за хворою дитиною;
  • Зацікавленість успіхами дитини у школі, допомога дитині розвивати свої захоплення;
  • Похвала за добру поведінку і нагорода за досягнення;
  • Виправлення поганої поведінки;
  • Толерантне, вирозуміле ставлення до невдач дитини;
  • Допомога у подоланні дитячих страхів;
  • Прощення і заохочення прощати інших;
  • Терпеливість, доброта, готовність зрозуміти дитину;
  • Батьківський нагляд, який ґрунтується на довірі;
  • Скеровування дитини у відповідному напрямку без командного керування;
  • Дисциплінування без негативних емоцій та претензій;
  • Уміння вислухати дитину, щоб зрозуміти;
  • Уміння бути добрим прикладом для дитини.

Справжня любов діє, віддає, допомагає, дбає про потреби інших. Батьки, які люблять дитину: не будуть догоджати дитячим капризам і вимогам; не називатимуть помилки дитини добрими вчинками; не даватимуть дитині матеріальні речі, які не відповідають віковим потребам дитини; не робитимуть за дітей ті справи, які вони можуть самостійно зробити; не схвалюватимуть і не толеруватимуть погану поведінку дитини; не захищатимуть дітей від відповідальності за свідомі вчинки. Підсумуємо, що батьківська любов є розважливою, вирозумілою, поміркованою і правдивою.

Зі статті John Miller, The Art of Parenting, Franciscan Herald Press, Chicago.

Кiлькiсть переглядiв: 227